Батат - частий гість на столі китайців. Він низькоквлорійний і солодкий. Я сказала б, що для китаянок він солодкий снек радше. Моя свекруха полюбляє цей метод приготовання.

Цікавий момент: перепитала я значить у свого китайця, що типу ж його мама їсть батат, щоб схуднути; ну, щоб точно уточнити й не ввести в оману, адже я звикла бачити на столі свекрухи дієтичні продукти. Мій китаєць каже: "ми їли його, бо були бідні". Я ж на противагу жартома кажу: "можна подумати ти зараз багатий" 😂😂😂

До речі, у цьому можна знайти відмінність менталітетів і ситуацій. Мій китаєць ненавидить рис, бо його їли часто у кризу, як ми колись (принаймні моя родина точно) дешеву вермішель чи макарони. Проте для моєї родини рис був розкішшю, а для китайців локшина. Китайці уміюють і самі готувати її вручну, але у результаті цього борошно було катострафічно дорогим.

Так ми у сім'ї й вживаємося: я не люблю локшину, люблю рис; мій чоловік не любить рис, а любить локшину 😂

А якщо серйозно, то тепер кожен раз, коли я щось їм, навіть, таке звичне нам, як рис чи локшина, я згадую, що для когось це може бути розкіш.